April 20th, 2009

Пише о. Олександр Чумаков

otiec 
http://otiec.livejournal.com/273678.html


Коли я писав попередній пост, я ще не знав, що запис вже є присвячений
Максимові Чайці.

Два споміни:

... в листопаді минулого року я вертався з Києва маршруткою. Сидів на бічному місці спереду. Обабіч сиділи літні жінки. Поза ними дівчата студентського віку. Я був дуже втомлений, і коли ми вирушили закуняв, прислонившись до віконця. Прокинувся і побачив, що на екрані, встановленому у маршрутці демонструється відверта порнуха: дві жінки, одягнені як католицькі монахині робили мінєт роздягненому хлопцю. Ошаліло оглянувся: літні жінки, що сиділи навколо, сором'язливо прикриваючи очи долонею тихо розмовляли. Так само і дівчата сиділи низько схиливши голови долу.
Я звернувся до водія з вимогою припинити протизаконну демонстрацію, додавши що я є священослужачий. Але автоматично, не думаючи про небезпеку, звернувся до нього українською мовою. У відповідь від водія почув, що маю "обратится к нему на человеческом языке". Я наполягав на припиненні демонстрації порнухи. У відповідь водій зупинився посеред траси і почав силоміць витягувати мене з маршрутки, бо, начебто, я створював йому перешкоди для керування транспортом. Тільки те, що я негайно зателефонував А. К. (перший номер, який відкрився у мобільнику) і сунув мобільник водієві для розмови, припинило ситуацію.
Після нетривалої розмови водій зі своєї ласки сказав: "Садись уже... так бы и сказал, что ты с Одессы. Я ж одессит - на Слободке живу... А то мычишь, как бык, на этой сраной мови!"
Деякі друзі, що читають мій ЖЖ, пам'ятають мою розповідь по поверненню та у якому стані я повернувся. Після того у грудні я був довгий час у ліжку, бо пережите загострило гіпертонію.
Коли приїхав реб Шая і завітав до дому зі спільними друзями, я розповів про то власне для них, євреїв. І попередив, що у Одесі тхне погромами. Але не єврейськими погромами. В Одесі небезпечно жити саме українцям - і більш небезпечніше, ніж колись євреям. Бо українець в Одесі у побутових ситуаціях мусить приховувати свою приналежність. Особливо це стосується молоді. Я знаю непоодинокі випадки, коли агресивні російськомовні юнаки з російських пронациських організацій та угруповань нападали на юнаків та дівчат, почувши що ті розмовляють українською.

Другий спомин з кількарічної давнини. Ми розмовляли з досить серйозними літніми людьми, яких зналося ще за часів праці у піонерських таборах. В розмові я звертав увагу на те, що штучне розгойдування мілітарних рухів середь молоді раніш чи пізніш приведе до кровопролиття. У відповідь почув: "Олександре Аркадійовичу, не перебільшуйте! Це все не більш чим гра "Зарниця" - кому могла зашкодити ота гра? Навпаки, вона виховувала хлопців справжніми чоловіками, захисниками вітчизни!"

........................................
...................

Для себе маю два висновки: в Одесі пролилася кров українського хлопця у сутичці, яка мала характер відвертого нападу на підставі національної ненависті й ворожнечі. Хлопця вбили проросійськи налаштовані нацисти. В Одесі існує ситуація, при який відкрите існування людини, яка є українцем і розмовляє українською мовою є небезпечним для життя - пересвідчився на собі самому.

Друге: я не вірю, що ситуація розгойданої в Одесі ненависті до українців є спонтанною, тобто не спланованою ситуацією. Я вірю, що така ситуація завчасно і планово приготовлялась. Безліч безсоромних вигуків у коментарях до інформацій про загибель Максима Чайки - вигуків, що схвалюють вбивство та навіть закликають до продовження дій, - вказують на те, що ситуація НЕ Є ПРИПИНЕНОЮ. Що більше,
відслідковування інформацій в інтернеті і специфічний "кризовий PR" з перекручуванням інформацій про загибель хлопця до повної протилежності у публікаціях та коментарях, говорить про кероване продовження - яке ж воно буде поза віртуальним простором?

Коли я створював попередній запис, я ще не знав, що він вже є присвячений МАКСИМОВІ ЧАЙЦІ - українському хлопцю, який мріяв бути журналістом.

Цьогорічну Пасху він не відсвяткував на своїй український землі. Його життя обірвали у Страсну П'ятницю.

(no subject)

http://www.ut.net.ua/art/166/0/2442/

Дитяча лікарня без майбутнього

ФОТО: Олександр Чекменьов
Мегапроект, на який збирали гроші всією країною, за три роки не зрушив з місця. Лікарні немає, грошей, імовірно, також
Герасимчук Вікторія 

 

Проект «Дитяча лікарня майбутнього» мав навіть більше ніж потрібно для успіху: участь президентської родини, найбільші доброчинні внес­ки, пункт в Універсалі національної єдності... Навесні 2006 року перша леді країни і керманич фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко заклала капсулу на місці, де вже навесні 2009-го мала б височіти найсучасніша дитяча лікарня в Європі. Під час телемарафону в грудні 2006 року було оголошено безпрецедентну суму зібраних коштів – 242 млн грн (на той час майже $48 млн). Проте на ділянці досі немає навіть фундаменту, а всі зібрані гроші лежать на рахунку в одному з банків, де введено тимчасову адміністрацію.
 
«Феофанії» замало
 
У фонді «Україна 3000» стверджують, що будівництву завадили бюрократичні перепони і проблеми з відведенням землі.
 
Від початку, у 2006-му році, ділянку було виділено на території vip-лікарні «Феофанія». «В межах цієї ділянки ми визначили місце розташування майбутньої лікарні, так звану пляму забудови, – розповів Тижню голова наглядової ради фонду «Дитяча лікарня майбутнього» Андрій Мирошніченко. – Проте через особливості архітектурного рішення, запропонованого нашими проектантами, а також через розташовані на ділянці геодезичні знаки, ми змушені були посунути пляму забудови на кілька сотень метрів. Тут з’ясувалося, що під забудову потрапляють близько 100 реліктових дубів. І коли почали надходити звернення громадян, ми прийняли рішення про перенесення всієї ділянки».
 
Влітку минулого року було визначено нову ділянку – 10 гектарів без зелених насаджень на відстані близько 500 метрів від попередньої. Проте ці десять гектарів входили до складу Національного парку «Голосіївський», де будівництво, звісно, заборонено. «Почалася робота по вилученню цієї території з меж «Голосіївського», – продовжує Мирошніченко. – Фактично на кожному кроці ми стикалися з бюрократичними перепонами. І ось 19 лютого цього року в кінці кінців Київська міська рада прийняла рішення про закріплення за «Дитячою лікарнею майбутнього» земельної ділянки, яка на той момент вже не була частиною Національного парку».
 
Так і вийшло, що настільки важливий і безпрецедентний проект, який впроваджує перша леді й підтримує президент, завис у повітрі на цілих три роки. Пан Мирошніченко не вбачає в цій ситуації нічого дивного: «По-перше, підтримка на високому рівні не означає, що потрібно обходити якісь офіційні моменти. По-друге, бюрократія – це бюрократія, і якби вона не захищалася, то її вже не було б».
 
За його словами, давати в 2006-му прогнози на 2009 рік було помилкою і надмірним оптимізмом. Тепер жодних термінів не називають. Коли буде збудовано лікарню, невідомо. Коли почне працювати – тим більше. Спочатку проект має пройти містобудівну раду, потім буде визначено забудовника. Також потрібно затвердити проект у державній комісії, до якої слід підготувати детальний робочий план будівництва. А коли розпочнеться будівництво, тоді й назвуть терміни його завершення.
 
Де гроші
 
Зібрані кошти Фонд поклав на депозитний рахунок у Трансбанку (на той час середньозважена ставка за гривневими депозитами на ринку становила 13,5% річних). Цей банк обра­ли тому, що його власник Володимир Костерін одним із перших зробив доброчинний внесок, а його медіа (телеканал «Тоніс» і нині покійна «Газета 24») надавали інформаційну підтримку проекту. Проте, вочевидь, відіграли роль й особисті дружні стосунки Костеріна з керівництвом Фонду.
 
Тільки-но вдарила криза, у Транс­­­банку виникли проблеми з ліквідністю. Зараз у ньому введено тимчасове адміністрування Нацбанку. Депо­зити, звісно, заморожено що­най­менше до кінця літа.
 
«В кінці минулого року, коли стало зрозуміло, що Трансбанк потрапив до групи ризику, на багатьох зустрічах з народними депутатами і людьми, що мають стосунок до власників банку, я ставив питання про загрозу і політичні наслідки для проекту Дитяча лікарня майбутнього, – каже екс-голова Секретаріату президента Олег Рибачук. – В умовах тимчасового адміністрування неможливо розібратися, чи є гроші на рахунку, чи ні. І чи можливо взагалі ними скористатися».
 
Але Фонд заявляє, що гроші на рахунку є, і зараз вони переводяться в державний Укрексімбанк. «Швид­ше за все рахунок було врятовано Нацбанком в рамках рефінансування банків», – припускає пан Рибачук.
 
У Трансбанку Тижню пояснили, що вся інформація щодо рахунків клієнтів, зокрема й Дитячої лікарні майбутнього, конфіденційна. Перший заступник голови правління банку Володимир Чернецький підтвердив тільки те, що всі депозити заморожені.
 
Андрій Мирошніченко каже, що терміни за депозитними рахунками Дитячої лікарні майбутнього збігли ще до введення тимчасового адміністрування Нацбанку. «Вже відкрито рахунки в Укрексімбанку, куди ми плануємо перевести всі гроші, – каже Мирошніченко. – Але внаслідок уведення тимчасової адміністрації в Трансбанку гроші досі не переведено».
 
ВСЕ, ЯК ТРЕБА. Збір коштів на дитячу лікарню – гідне заняття для дружини президента. Пожертви на лікарню, яку будує дружина президента, – вдале капіталовкладення для олігарха ФОТО:УНІАН
 
Цяцянки мільйонерів
 
Але інтриги щодо рахунка Дитячої лікарні майбутнього не обмежуються проблемами Трансбанку. З’я­су­ва­лося, що замість 242 млн грн на рахунку трохи більше ніж 100 млн.
 
Найщедріші внески зробили фонди українських мільйонерів.
 
Проте вони надали лише частину грошей, а решту мають перерахувати, коли лікарню буде зведено. Наприклад, Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» вже перерахував 43,5 млн грн, ще $4 млн ­пообіцяв додати на необхідне медичне обладнання. Як повідомили Тижню у вищезгаданому фонді, гроші на обладнання обов’язково перерахують, коли лікарню збудують. Хвилювань з приводу затримки будівництва у «Розвитку України» не висловлюють.
 
Найбільший «боржник» – корпорація «Індустріальний союз Донбасу». Її голова Сергій Тарута входить до опікунської ради проекту, проте він не підписував угоди про надання коштів. Свого часу Тарута виступив з досить різкою заявою щодо затягування будівництва. Сьогодні ж корпорація коментувати перебіг подій не хоче взагалі. «Обіцяні гроші буде перераховано, – каже керівник проектів ІСД Василь Арбузов. – Але цільове призначення цих коштів – купівля обладнання. Тому вони досі не перераховані, адже ще не закладено фундаменту жодного корпусу лікарні. Щодо договору, то публічна обіцянка керівника ІСД Сергія Тарути – це вже достатня умова для здійснення внеску».
 
Спокій, який панує між благодійниками Дитячої лікарні майбутнього, можна пояснити дуже просто: для українських олігархів участь у проекті є передусім питанням іміджу, виправданням нажитих різними шляхами капіталів в очах суспільства, а також вираженням лояльності до президента. «Ці внески – податок на вірнопідданство. Байдуже, є лікарня чи немає. Головне, щоб собак не спускали», – розповів Тижню один із працівників ІСД, який просив не називати його прізвища. А ситуація з виконанням соціального зобов’язання, за його словами, така: «У нас проблеми з кешем, тож перераховувати гроші, та, не дай Боже, за новим курсом долара, не поспішаємо. Оскільки лікарня досі не побудована, є офіційний привід не поспішати. Водночас уся ця історія з будівництвом справді не викликає довіри».
 
Загальна вартість проекту станом на 2006 рік, як заявляло керівництво Фонду, – 600 млн грн. Скіль­ки знадобиться з урахуванням інфляції і девальвації гривні, невідомо. Активний збір коштів наразі не проводиться, і у Фонді не змогли пояснити чому. Схоже, не хочуть привертати до застряглого проекту надмірну увагу. Чи проводитимуть рекламну кампанію для збору коштів у майбутньому? Так, мабуть, але коли і яку – невідомо.
 
Від початку саме будівництво планувалося проводити коштом держбюджету, проте виділені на це 50 млн грн торік не було використано. У 2009-му Дитяча лікарня майбутнього не отримає з бюджету нічого, тож будувати доведеться за ті самі 100 млн грн, що сьогодні застрягли в Трансбанку.
 
Втім, чиновники Міністерства охорони здоров’я у неофіційних бесідах зауважують, що недарма задумано об’єднання дитячої лікарні «Охматдит» з Інститутом педіатрії, акушерства та гінекології. Цілком можливо, що саме це об’єднання, проти якого виступають обидва учасники, і назвуть Дитячою лікарнею майбутнього.
 
Врятувати проект
 
Яким чином можна перетворити мрію про Дитячу лікарню майбутнього на реальну Дитячу лікарню сучасності? Адже шкода не тільки грошей, а й суспільної довіри, справді безпрецедентної. Наприклад, увести до спостережної ради кількох нових людей, які не мають стосунку ні до бізнесу, ні до президентської родини і користуються авторитетом у суспільстві. Щоб вони перевірили стан рахунка, історію відведення землі, документацію й або підтвердили пі­дозри громадськості, або дали змогу нарешті припинити розмови про вкрадені гроші.
 
До речі, Андрій Мирошніченко сказав Тижню, що не має нічого проти такого варіанта, адже проект завжди був відкритий.

   
 
Проект «Дитяча лікарня майбутнього»

 

Офіційна назва – Всеукраїнський центр охорони здоров’я матері і дитини. Проект було започатковано фондом «Україна 3000» у 2006-му. 16 березня 2006 року Катерина Ющенко заклала капсулу у Феофанії зі словами: «Сьогодні ми робимо перший крок до того, щоб здійснити найбільшу мрію – збудувати сучасну, найкращу в Європі лікарню для дітей України». Наприкінці 2006-го було проведено телемарафон, під час якого оголосили суму зібраних коштів. Участь у телемарафоні брали вітчизняні зірки шоу-бізнесу та спорту, такі як Олег Скрипка і Віталій Кличко. За допомогою SMS та дзвінків громадяни перерахували 2,4 млн грн, загалом проект зібрав 242 млн грн.
 
Планувалося, що лікарня надаватиме допомогу дітям безкоштовно і вже з березня 2009 року. Найсучасніша техніка мала рятувати дітей від онкологічних та інших захворювань, які сьогодні українці змушені лікувати за кордоном за дуже великі гроші.
 
Створення цього центру передбачене відповідною постановою Кабінету Міністрів і навіть одіозним Універсалом національної єдності (пункт 17).
 
   
   
 
ПРЯМА МОВА

Олег Рибачук 
Екс-голова ­Секретаріату ­президента 

Я не розумію, чому гроші поклали у Трансбанк. Чому потрібно було стільки тягнути з будівництвом. Я просто не вірю, що два роки не могли вирішити питання із землею. Адже це президентський проект. І взагалі таку лікарню потрібно було фінансувати з бюджету, якщо здоров’я дітей – пріоритет державної політики.
 
 
 
 
Андрій Мирошніченко
Голова наглядової ради фонду «Дитяча лікарня майбутнього»
 
Збір коштів за допомогою SMS, як засвідчила практика, є дуже складним механізмом. У майбутньому ми його не використовуватимемо. По-перше, з огляду на оподаткування, адже послуги зв’язку оподатковуються. По-друге, ми не можемо визначити, хто платить гроші. Якщо ми змінюємо щось у проекті, то маємо обговорити це зі спонсором. Де нам шукати 700 тис. людей, які перерахували гроші SMS-ками? Я не знаю, що робити, якщо ви скажете, що я використав ваші 5 грн не за призначенням.
 
Розмови про цей проект не закінчаться ніколи. Навіть якщо ми побудуємо лікарню, говоритимуть, що вкрали. Уникнути невдоволення неможливо. Тому підхід такий: потрібно ставитися до нього як до об’єктивної реальності.
 
Семен Глузман
 Член Національної ради з питань ­охорони здоров’я при президенті України
 
Багато фахівців одразу казали, що ця лікарня – погана ідея. В Україні люди не можуть отримати першу допомогу, саме це найбільша проблема нашої медичної галузі. У Європі, наприклад, просто створюються спеціальні палати із сучасним обладнанням при звичайних лікарнях.
 
   
   
 
Скільки насправді вклали олігархи в Дитячу лікарню майбутнього*
*Частина обіцяних внесків задекларована в доларах або євро. В дужках і підсумках сума подається в гривнях за курсом, існувавшим на час надання публічних зобов’язань

 

Благодійник
Вже зроблений внесок
Ще має вкласти
Разом
Індустріальний союз Донбасу
           ___
 $15 млн
(75 млн грн)
75 млн грн
Фонд Ріната Ахметова “Розвиток України”
43, 465 млн грн
$4 млн
(20 млн грн)
63, 465 млн грн
Фонд Віктора Пінчука
0, 141 млн грн
$9,970 млн
(49, 85 млн грн)
$10 млн.
(50 млн.грн) 
Смарт-Холдінг
$4 млн
(20 млн грн)
         ___
20 млн грн
Борис Колесніков, народний депутат
7, 855 млн грн
          ___
7, 855 млн грн
Запоріжсталь
 3 млн грн
2 млн грн
5 млн грн
Банк “Фінанси та кредит”
3, 133 млн грн
1, 916 млн грн
5, 049 млн грн
Корпорація “Артеріум”
1, 2 млн грн
     ---
1, 2 млн грн
Трансбанк
0,5 млн грн
0,5 млн грн
1 млн грн