March 25th, 2009

Прошу критиковать (простите что без ката!)

Олексій Галімський
Місцеве самоврядування та медицина (розширені тези тренінгу)

І. Законодавство в сфері охорони здоров’я
1. Конституція України. Охорона здоров’я як конституційний пріоритет.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

2. Положення статті 49 Конституції України. Та їх наслідки для охорони здоров’я.
Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно;
існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту,
забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

3. Рішення Конституційного суду щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України
Положення частини третьої статті 49 Конституції України "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги.
Поняття медичної допомоги, умови запровадження медичного страхування, у тому числі державного, формування і використання добровільних медичних фондів, а також порядок надання медичних послуг, які виходять за межі медичної допомоги, на платній основі у державних і комунальних закладах охорони здоров'я та перелік таких послуг мають бути визначені законом.

4. Основи законодавства України про охорону здоров’я. Функції Держави в охороні здоров’я.
Стаття 4. Основні принципи охорони здоров'я
Стаття 5. Охорона здоров'я - загальний обов'язок суспільства та держави
Стаття 7. Гарантії права на охорону здоров'я
Стаття 12. Охорона здоров'я пріоритетний напрям державної діяльності
Державна політика охорони здоров'язабезпечується бюджетними асигнуваннями в розмірі, що відповідає її науково обгрунтованим потребам, але не менше десяти відсотківнаціонального доходу.
Стаття 13. Формування державної політики охорони здоров'я
Стаття 18. Фінансування охорони здоров'я
Стаття 19. Матеріально-технічне забезпечення охорони здоров'я


5. Основні закони в сфері охорони здоров’я.
Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення
Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення
Про захист населення від інфекційних хвороб
Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз"
Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

6. Державні програми.
Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки
Про затвердження Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках
Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки

6.1. Переваги державних програм (вища юридична сила, визначення фінансування, горизонтальна інтеграція).
6.2. Вади державних програм (складність в управлінні, потреба моніторингу і оцінки, важкість корекції, вертикальна дезінтеграція).

7. Значення підзаконних актів.
Проблеми реєстрації в Міністерстві Юстиції та впровадження підзаконних актів
Укази Президента, Постанови Верховної ради України, Акти Кабінету Міністрів України, Накази Міністерства охорони здоров’я України ( Протоколи лікування, табелі оснащення, наказ МОЗ України №33 від 23.02.2000. Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я).

ІІ. Засади формування державної політики в сфері охорони здоров’я
1. Пріоритет державної медицини.
2. Пріоритет профілактичного напрямку в охороні здоров’я.
3. Пріоритетне фінансування окремих галузей охорони здоров’я.
4. Пріоритет первинної ланки охорони здоров’я.
5. Програмний принцип у системі охорони здоров’я.
6. Пріоритетне медичне обслуговування окремих груп населення.
7. Пріоритет соціального захисту медичного працівника.
8. Територіальний принцип надання медичної допомоги населенню.

ІІІ. Засади державного управління в галузі охорони здоров’я.
1. Мультицентровість прийняття політичних та управлінських рішень: Президент, Верховна рада, Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування. Колективна відповідальність за прийняті рішення.
2. Множинність рівнів фінансування закладів охорони здоров’я.
3. Програмний принцип.

IV. Вади системи охорони здоров’я
1. Відсутність єдиної політики (ідеології) розбудови та реформування системи охорони здоров’я
2. Безсистемність законодавства у сфері охорони здоров’я.
3. Важка керованість системи охорони здоров’я ригідність до реформування.
4. Залежність від адекватного впровадження програм на кожному рівні, відсутність єдиного центру керівництва програмами
5. Низька ефективність через (багатоцентричність) моніторингу та оцінки програм. Важкість їх корекції.
6. Фактична відсутність лікарського самоврядування, обмежені передумови до розвитку громадянського суспільства в лікарському середовищі.
7. Пасивність (грантозалежність), формальність та недієздатність третього сектора у охороні здоров’я.
8. Відсутність єдиного медичного простору.
9. Відомча медицина та система лікувальних закладів Академії медичних наук, як такі що не мають світових аналогів в цивілізованому світі.
10. Відсутність університетської медицини.
11. Прогресуюча структурно-матеріальна деградація медичної науки.


V. Перспективи розбудови та реформування вітчизняної системи охорони здоров’я

1. Зменшення кількості центрів прийняття управлінських рішень.
2. Прийняття політичного рішення щодо характеру подальшої розбудови системи охорони здоров’я.
3. Впорядкування та систематизація законодавства. Зменшення кількості регуляторних актів.
4. Визначення мінімальних обсягів медичної допомоги здійснюваних державою.
5. Вертикальна інтеграція системи охорони здоров’я зі створенням регіональної мережі лікувальних закладів підпорядкованих центральному уповноваженому органу задля здійснення загальнодержавних програм.
6. Наближення первинної ланки надання медико-санітарної допомоги до населення.
7. Посилення профілактичної роботи первинної ланки коштом місцевих громад.
8. Стимулювання лікарського самоврядування. та розвитку громадянського суспільства в професійному лікарському середовищі.
9. Формування активного третього сектору в сфері охорони здоров’я.


VІ. Структура закладів та органів охорони здоров’я в Україні
А. Загальні поняття:
– ланки надання медичної допомоги (первинна, вторинна, третинна, четвертинна).
– рівні системи охорони здоров’я (центральний, регіональний, місцевий).

Б. Структура системи охорони здоров’я на центральному рівні.
1. Міністерство охорони здоров’я України.
2. Лікувальні заклади центрального рівня.
3. Четвертинна ланка надання медичної допомоги.
4. Академія медичних наук.
5. Система відомчих лікувальних закладів.
6. Санепідслужба.

В. Структура системи охорони здоров’я на обласному рівні.
1. Обласні управління охорони здоров’я.
2. Обласні лікувально-профілактичні заклади
3. Третинна ланка надання медичної допомоги.

Г. Структура системи охорони здоров’я на місцевому рівні.

1. Центральна районна (міська лікарня).

1.1. Найважливіші структурні підрозділи:
– Приймально-діагностичне відділення;
– Відділення швидкої допомоги;
– Реанімаційне відділення;
– Відділення терапевтичного профілю;
– Відділення хірургічного профілю;
– Пологове відділення;
– Гінекологічне відділення;
– Неврологічне відділення;
– Психоневрологічне та наркологічне відділення;
– Туберкульозне та інфекційне відділення.
1.2. Центральна районна (міська) поліклініка та її структура.

1.3. Дільничні лікарні, ФАПи, лікарські амбулаторії.

1.4. Первинна ланка надання медичної допомоги населенню, сімейна медицина.

1.5. Основні статті витрат на охорону здоров’я на районному (міському рівні) та шляхи їх оптимізації (опалення та енергоносії, харчування хворих, медикаменти, фонд заробітної плати, поточні та капітальні ремонти).

1.6. Засади реформування системи охорони здоров’я на місцевому рівні:
– скорочення ліжкового фонду;
– скорочення високо спеціалізованої допомоги на місцевому рівні;
– поліпшення профілактичної складової у роботі первинної ланки;
– скорочення дільничних лікарень та їх перепрофілювання на лікарські амбулаторії.

1.7. Основні показники роботи лікувальних закладів та системи охорони здоров’я та їх оцінка.
– показники стаціонару: робота ліжка, обіг ліжка, летальність.
– показники поліклініки: охоплення профілактичними оглядами, профілактичними щепленнями, охоплення диспансеризацією.
– показники системи охорони здоров’я в цілому: загальна захворюваність, загальна смертність, захворюваність певних груп населення (працездатного населення, дітей, жінок дітородного віку), інвалідізація (в т ч населення працездатного віку).

1.8. Районні та міські санітарно-епідеміологічні станції, їх функції та повноваження. Порядок взаємодії.

VІІ. Засади впровадження регіональних програм з питань охорони здоров’я
Орієнтовна структура регіональної програми: вступ, обґрунтування, цілі та задачі, загальне фінансування, план заходів програми, контрольні значення моніторингових показників.
Вимоги до програм в галузі охорони здоров’я що реалізуються на місцевому рівні:
1. Відповідність чинному законодавству.
2. Наступність.
3. Формулювання реальних цілей та задач.
4. Забезпечення безперервного, рівномірного та адекватного фінансування кожного заходу.
5. Максимальна конкретизація заходів.
6. Етапність (терміни виконання).
7. Персональна відповідальність (визначення відповідальних виконавців до кожного пункту плану заходів).
8. Наявність переліку не фінансових показників виконання, їх значень для кожного етапу.
9. Горизонтальна інтеграція (залучення суміжних служб: МВС, сім’ї та молоді, освіти, ЗМІ).
10. Передбачена можливість залучення до виконання окремих заходів програми неурядових організацій та позабюджетних коштів.
11. Забезпечення моніторингу та оцінки виконання програми.
12. Поточна корекція програми.

Типові вади програм в галузі охорони здоров’я що реалізуються на місцевому рівні.

VІІІ. Функції місцевих рад у організації охорони здоров’я на місцевому рівні:

1. Визначення шляхів та пріоритетів розвитку закладів охорони здоров’я на рівні району (міста).
2. Забезпечення адекватного фінансування (затвердження бюджетів підпорядкованих закладів охорони здоров’я)
3. Прийняття рішень про реорганізацію лікувальних закладів, утворення їх підрозділів, управління майном.
4. Затвердження місцевих програм.
5. Кадрова політика в сфері охорони здоров’я.
6. Контроль за виконанням рішень та дотримання м законодавства в сфері охорони здоров’я.