Коли понесе кров ворожу Дніпро в синє море,
от тоді я все покину і полину...

Допоки не буде кількасот трупів, я нікуди не піду.
Не тому, що я не вірю у справжність мети
або мене не влаштовують засоби її досягнення.
Тому, що ви не цінуєте мою роботу.
Минулого разу трупів вдалося уникнути.
Зокрема, завдяки моїй тяжкій праці.
Праці на ідею, тому безкоштовній.

Тому цього разу попереджаю: моя робота оплачується, оплачується наперед, 700 гривень/8 годин + накладні видатки (вихідні, свята - тариф подвійний, нічні понаднормові - потрійний).
Це не тому, що я прагну заробити або нажитися. Це тому, що я прагну аби мою роботу та її результати цінували.